Хелен Франкенталер, яка прославилася серед другого покоління американських абстрактних художників післявоєнного періоду, зіграла ключову роль у переході від абстрактного експресіонізму до живопису «колірного поля». Понад шістдесят років Франкенталер була активною фігурою на американській арт-сцені, відрізняючись нестандартним підходом до живопису, багатогранною уявою та імпровізаційними навичками, які змінили уявлення не тільки про жінок-художниць, але й про сам жанр. За допомогою своєї інноваційної техніки «просочення-фарбування» Франкенталер досліджувала нові взаємовідносини між кольором і формою, розширюючи потенціал абстрактного живопису способами, які і сьогодні продовжують надихати художників. Працюючи з кольором, простором, абстракцією і поезією, Франкенталер відзначилася своєю унікальною здатністю поєднувати техніку, уяву, дослідження та імпровізацію, розширюючи свою практику за межі встановлених канонів у пошуках нової свободи в живописі.
«Живопис без правил» — це амбітна презентація поетичних абстракцій однієї з найвизначніших американських художниць XX століття. Вона досліджує художні зв'язки, впливи та дружбу Франкенталер, переплітаючи картини, створені між 1953 і 2002 роками, з обраними роботами деяких її сучасників, включаючи Роберта Мазервелла, Кеннета Ноланда, Джексона Поллока, Марка Ротко та Енн Труїтт.
Гелен Франкенталер (1928–2011) народилася в Нью-Йорку. Вона навчалася мистецтву у Руфіно Тамайо, Пола Філі та Ганса Гофмана. Її першим критичним успіхом стала робота «Гори і море» (1952), яка стала символом її техніки «просочення», при якій фарба вбиралася безпосередньо в полотно. Вона була включена в знакову виставку Клемента Грінберга «Постживописна абстракція» 1964 року. Термін «кольоровий живопис» був вперше застосований для опису її робіт.