Книга Ara Guler: Vanished Colour. Б/У.

Книга - фотоальбом " Vanished Colour-YİTİRİLMİŞ RENKLER " Ara Guler.

Книга б/у  у хорошому стані як на фото, як на фото!

Моя перша книга "Спогади про старий Стамбул" була чорно-білою, а друга книга "Втрачені кольори" - кольоровою. Хоча кольоровій фотографії бракує надійності чорно-білої, у цій книжці я не займався мистецтвом, я лише намагався уявити Стамбул у його унікальних барвах, бо моя мета - не художня фотографія, а відображення Стамбула таким, яким він є. Що таке Стамбул для мене... Стамбул - це "Фоль де Шайо" Жана Жироду. Фікрет Аділь адаптував цю п'єсу на турецьку мову під назвою Deli Saraylı. Вона скакала на конях із гладіаторами на іподромі, стала фавориткою у візантійському палаці, сиділа на троні імператриці під ім'ям Зої, Феодори і стала султаншею в Османській імперії... І сьогодні вона спостерігає за вами з-поміж колон цистерни Бінбір-Дірек, блукає ночами мозаїками візантійського палацу і дивиться на вас із вікна палацу Текфур.

Ара Гюлер — відомий турецький фотожурналіст вірменського походження, якого також називають «Око Стамбула» та «Стамбульський фотограф».

Ара Гюлер народився 16 серпня 1928 року в стамбульському районі Бейоглу у вірменській родині. Його батько володів аптекою, а серед друзів батька було безліч цікавих та творчих людей. Так, з дитинства хлопчика оточувало богемне на той час суспільство. Навчався у вірменській середній школі «Гетронаган». Ара з дитинства вирішив стати актором, і, ще навчаючись у школі, він почав грати у театрі; у той період він відвідував курси драматичного мистецтва під керівництвом Мухсіна Ертугрула, засновника сучасного Турецького театру.

Втім, незважаючи на всю свою любов до кіно, коли настав час обирати, Ара відмовився від акторства і вибір упав на користь журналістики, надійшовши в 1950 році на роботу до редакції газети Yeni Istanbul як фотожурналіст. У той же час він вивчав економіку в Стамбульському університеті. Пізніше він перейшов працювати до іншого видання, до газети «Hürriyet».

1958 року американська журнальна компанія «Time-Life» відкрила філію в Туреччині, і Гюлер став її першим кореспондентом на Близькому Сході. Незабаром він отримав замовлення від "Paris Match", "Stern" та "The Sunday Times". Після закінчення військової служби в 1961 році Гюлер був прийнятий на роботу в турецький журнал "Hayat" як керівник його фотографічного відділу. Приблизно в цей же час він познайомився з Анрі Картьє-Брессоном і Марком Рібу, які запропонували йому роботу в міжнародному фотоагентстві «Magnum Photos», до якого він приєднався на певний час. Його роботи були представлені у британському фотоальбомі 1961 року. Крім того, того ж року він був прийнятий до Американського товариства журнальних фотографів (ASMP) (сьогодні зване Американським товариством медіа-фотографів) як єдиний член з Туреччини. Швейцарський журнал Camera удостоїв його спеціальним виданням.

У 1960-х роках фотографії Гюлера використовувалися для ілюстрації книг відомих авторів і демонструвалися на різних виставках по всьому світу. Його роботи були виставлені в 1968 році в 10 майстернях кольорової фотографії в Нью-Йоркському Музеї Сучасного Мистецтва і на виставці «Photokina» в Кельні, Німеччина. Його книга "Türkei" була опублікована в Німеччині в 1970 році. Фотографії Гюлера з мистецтва та історії мистецтва використовувалися у виданнях «Time», «Life», «Newsweek», «Horizon» та у швейцарському видавництві «Skira».

Гюлер їздив по відрядженнях в Іран, Казахстан, Афганістан, Пакистан, Індію, Кенію, Нову Гвінею, Калімантан, а також у всі частини Туреччини. У 1970-х роках він фотографував політиків і художників, таких як Індіра Ганді, Марія Каллас, Джон Берджер, Бертран Рассел, Віллі Брандт, Альфред Хічкок, Енсел Адамс, Дамліс Пальмі, Імоджен Каннінг.

Численні роботи Гюлера зібрані в Національній бібліотеці Франції в Парижі, Музеї Джорджа Істмана в Рочестері, Університеті Небраски-Лінкольна, меморіальної художньої галереї Лінкольна Шелдона, Музеї Людвіга і фото.

У 1970-х роках Ара Гюлер працював у кіно, знявши документальний фільм «Кінець героя» (1975). Він був заснований на вигаданій розповіді про зняття ветерана Першої світової війни лінійного крейсера TCG Yavuz.

Архів Гюлер містить близько 800000 фотографій.

Ара Гюлер помер від серцевого нападу 17 жовтня 2018 року. Він страждав на ниркову недостатність, лікувався діалізом.

Інформація про продукт
Автор: Ara Guler's
Формат:  Тверда обкладинка | 327 сторінок
Дата публікації:  1995
Видавець:  Dunya
Видання Місто / Країна: Istanbul, Turkey
Видання: Спеціальне видання
Вага: 2 500 g
Розміри: 246 x 328 x 40 mm